Як шосткинці на Водохреща в ополонку пірнали

19 січня відбулось велике дванадесяте церковне свято – Хрещення Господнє або Богоявлення. Воно відзначається на честь хрещення Ісуса в річці Йордан. Вже зранку містяни попрямували до храмів на святкову службу. Там пройшов обряд освячення води. До речі, її у церквах освячували двічі. Перший раз 18 січня на Водохресний святвечір, і на наступний день, безпосередньо в саме Хрещення. Після служби, 19 січня, віряни вирушили до водойм аби за традицією пірнути у ополонку. Треба зазначити, що занурення в Йордан відбувалось на Вінницькому та на Галенківському озерах. На останньому було декілька місць. Там чергували рятувальники та бригада швидкої допомоги. Власне занурюватись у водойму деякі почали ще до сходу сонця.

Взагалі, у цьому році, мужнє рішення про пірнання в ополонку прийняло безліч людей. Традиційно чимало містян здійснювали цей обряд на офіційному Галенківському пляжі. Тут службу провів отець Володимир, настоятель храму Царствених мучеників. Він першим зайшов у Йордан та благословив присутніх на крижане купання. Сміливці не забарились. Їх не злякала навіть сильна заметіль та пориви вітру. Пірнали як старі, так і молоді, і навіть, діти. Були і ті, хто вперше зважився на такий вчинок. Виходячи на берег, люди зазначали, що занурюватись у купіль цього разу було складніше, ніж минулого року, адже температура повітря була не надто низькою (саме у сильний мороз після такої процедури холод майже не відчувається). До речі, через теплу, як для зими, погоду напередодні, озеро не встигло промерзнути як слід – товщина льоду складала всього 6 см (він міг витримати лише одну людину). Тому у воду шосткинці заходили з берега. Після пірнання багато хто швидко збирався та поспішав на роботу. Містяни стверджували: купання в ополонці на Водохреща для православної людини – не небезпека, а благо, яке може принести чудесне зцілення від хвороб. Після занурення шосткинці зігрівались глінтвейном, чаєм, кавою та куштували шашлик. Ці смаколики були в асортименті торгових точок, що розгорнули свою діяльність на березі водойми. А вже ввечері містяни почали активно працювати над своїми фотозвітами. Це, так би мовити, ще одна - нова традиція Водохреща, – обов’язково поділитися світлинами і відео свого мужнього вчинку у соцмережах.