9 травня цього року відбулось без масових заходів
Вперше через карантин відзначення 9 травня по всій Україні відбулось без традиційних мітингів та масових гулянь. У Шостці в цей день люди йшли до монументів слави, аби покласти квіти та вшанувати пам’ять полеглих воїнів. За інформацією заступника голови Всеукраїнської організації інвалідів війни та Асоціації ветеранів ВМС України Сергія Шишкова, у 2000 році у цій організації нараховувалось 1 300 осіб. Зараз їх трохи більше 100. А самих учасників бойових дій залишилось 11 - це безпосередньо мешканці Шостки та 2 - жителі Шосткинського району. У створеній в Фейсбуці групі під назвою «75 років Великої Перемоги: Вічний вогонь пам’яті» шосткинці розповідали історії про своїх ветеранів та викладали їх пожовклі фото. Так, Данило Пранович пише про свого прадідуся: «Тимошик Іван Якимович народився 27 січня 1916р. у Шостці. В 20 років був призваний в армію, службу проходив у Хабаровському краї на Далекому Сході. Після служби працював на заводі “Капсюль” вахтером. У 1943 році, коли Шостка вже була визволена від фашистських загарбників, він був призваний до лав Радянської Армії, воював у 1 Українському фронті, був зв’язківцем. 9 травня 1945 року разом з побратимами дідусь святкував перемогу у Берліні та через деякий час їх підрозділ був передислокований до Праги. Там і завершилася його фронтова дорога. Живим та здоровим повернувся він додому в 1946 році. В мирний час працював у пожежній частині». Деякі містяни розповідали, що під час війни їх родичі зникли безвісті. Не всі могуть знайти поховання своїх батьків, дідів або прадідів. А ось Світлані Разломовій пощастило: «У моєї бабусі, Макухи Пелагеї Яківни, на війні два сина пропали без вісті. І тільки через багато років нам з сестрою вдалося знайти, де загинув і похований один з них, наш дядько (брат нашої мами). І ось 9 травня 2016 роки ми вирушили до Білорусі на могилу до нашої рідної людини, якого ми не знали, але якому вдячні за наші життя! Макуха Олексій Денисович був червоноармійцем 69 стрілецької дивізії, загинув 14 листопада 1943 під селом Надвін (Речицького району, республіка Білорусь). Йому було всього лиш 19 років». Загалом історій про ветеранів було дуже багато. Адже Друга світова торкнулась кожної родини. Оскільки цього року влаштувати святкування з приводу 9 травня було неможливо, міська влада винайшла спосіб, як привітати сивочолих воїнів. Вулицями міста їздила автівка СБДР, з рупора якої лунали слова привітань. Машина заїзджала не тільки на центральні, а й на невеличкі вулиці, на яких зараз мешкають ветерани.
